Психосоматика (грецьке psyche — душа, soma — тіло) — напрям у психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення та перебіг тілесних захворювань.

За різними джерелами, поширеність психосоматичних розладів серед дітей і підлітків, які звернулися до педіатрів, становить 40–60 %.

В основі психосоматичних розладів лежать емоційне напруження та психічні переживання, що спричиняють порушення функцій органів і систем. У разі прогресування розладів до функціональних порушень приєднуються структурні зміни, які можна діагностувати такими об’єктивними методами, як УЗД, КТ, МРТ тощо.

Вплив психологічних чинників на здоров’я дитини може проявлятися в таких розладах:

психосоматичні реакції (приклади: мимовільне сечовипускання під час переляку; нудота, блювання, шлункові спазми, пронос після сильних переживань; підвищення артеріального тиску після стресу; почастішання дихання, мимовільні зітхання, підвищене потовиділення, почервоніння шкіри у відповідь на стрес; зміна вмісту глюкози в крові);

функціональні порушення (приклади: тривалі порушення сну після психотравмувальних подій; закрепи, анорексія; психогенна задишка, «невротичні» кашель, осиплість голосу або афонія; зміна чутливості шкіри; порушення менструального циклу; коливання маси тіла);

психосоматичні захворювання (психосоматози): спостерігаються порушення діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, а також структурні зміни органів (приклади: виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки; гіпертонічна хвороба; бронхіальна астма; нейродерміт; псоріаз; цукровий діабет; гіпертиреоз; хронічне запалення суглобів);

соматизація психічних захворювань, коли на перший план виходять не психічні, а тілесні симптоми. Так буває при депресії, маніакальних, тривожних, істеричних станах, шизофренії.

Наприклад, найчастішими симптомами депресії у дітей і підлітків є різні болі, втомлюваність, безсоння, а також зменшення маси тіла, енурез, запаморочення, порушення харчової поведінки.

У немовляти депресія може виникати за тривалого розлучення з матір’ю, якщо інша людина («материнська фігура») не забезпечить задоволення його емоційних потреб. Першими симптомами немовлячої депресії є занепокоєння, плач, порушення сну, відмова від їжі. Надалі приєднуються апатія, відставання в рості, зниження маси тіла, затримка або зупинка психомоторного розвитку, схильність до повторюваних інфекційних захворювань.

хронічні больові синдроми як прояв психічного розладу (головний біль, лицевий біль, біль у животі, у попереку, кінцівках тощо). Звісно, перш ніж буде встановлено діагноз «психогенний біль», дитина має бути ретельно обстежена, а органічні причини больового синдрому — виключені.

Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона схильна до психосоматичного типу реагування.

За психосоматичних проявів у дітей і підлітків медикаментозна терапія малоефективна й не призводить до позбавлення від хвороби — можливе лише певне полегшення симптомів.

Необхідно гармонізувати психічний стан дитини, виявити й усунути психотравмувальні чинники. Звернення до психолога є еквівалентним тому, що в медицині називають «етіотропним лікуванням» — лікуванням, спрямованим на усунення причини, що спричинила захворювання.